Жодному з язичницьких свят не випала
така пильна увага і довге життя, як святові Купала. День Купала, який припадає
на 7 липня, збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов'ян Дажбог — бог
Сонця — був найшанованішим серед інших міфологічних божеств. Це і зрозуміло, бо
від сонця залежав урожай, а отже, і життя землеробів, якими споконвіку були
українці. Наші пращури вважали, що саме сонце подарувало життя усьому на землі.
Тому річний цикл сонця співпадав з найважливішими ритуальними дійствами. Одним
з них було Купало, котре символізувало літній сонцеворот, тобто найвищий культ
сонця.
Християни не змогли заборонити це свято, тому поєднали його з
Різдвом Святого пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. Ось так
з'явилося християнізоване свято з подвійною назвою — Івана Купала.
Як кожне народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами і піснями. За повір'ям, у цю ніч дівчата плели вінки і пускали їх на воду, аби знати, звідки чекати коханого. Ще одною забавою для молоді були і лишаються стрибки через багаття. Вважається, хто найвище стрибне, той буде надзвичайно щасливим.
Однак кульмінацією свята завжди був пошук папороті. За народним повір'ям цвіт папороті можна побачити лише раз на рік в ніч на Івана Купала. Вважалося, що квітуча папороть не тільки виконує найпотаємніші бажання, але і допомагає відшукувати скарби.
До свята, у бібліотеці оформлено календарну
виставку «На Купала нічка мала». Для мешканців та гостей села проведено народознавчу годину «Нічь
Купальська, вічна чарівнице!...». Захід супроводжувався красивими
обрядами: пускання вінків, потоплення
Марени, паління Купала... Під час дійства всі присутні водили веселі
хороводи, стрибали через купальське вогнище. На святі панувала казкова атмосфера з
мавками та циганами.
Ведучі провели для присутніх
цікаві пізнавальні, конкурсно – ігрові та розважальні заходи.
Задоволеними залишилися не тільки діти, а й дорослі, які веселилися разом з
ними.
Комментариев нет:
Отправить комментарий