Класик українського поетичного кіно

    

 Українське кіно – перлина національної культури, вияв нашої національної ментальності, вміння відтворити красу свого життя у кінематографії. Україна пишається іменами, які знає весь світ – О. Довженко, С. Параджанов, І. Миколайчук,  Л. Биков, Ю. Іллєнко.

     Юрій Герасимович Іллєнко народився в 1936 році у Черкасах. Роки війни разом з сім'єю провів в евакуації у Сибіру (батько був на фронті). У 1960 закінчив ВДІК. Дебютував як оператор у фільмі Якова Сегеля "Прощайте, голуби" (1960). Працював на Ялтинській кіностудії, з 1963 - на кіностудії Довженка в Києві. Світову славу Іллєнку принесла операторська робота у фільмі Параджанова "Тіні забутих предків" (1964). Сценарист, кінорежисер, актор, оператор, продюсер, Народний артист України 1987 р., Академік академії мистецтв України 1996 р., лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка 1991 р., а також Всесоюзного кінофестивалю в номінаціях Приз за операторську роботу і Приз за режисуру 1981 р., лауреат Канського кінофестивалю. Серед видатних робіт Іллєнка – "Білий птах з чорною ознакою", "Свято печеної картоплі", " Легенда про княгиню Ольгу", "Лебедине озеро. Зона". За документальний фільм про Сергія Параджанова "Параджанов. Партитура Христа до-мажор". 1994 р. отримав Диплом МКФ "Золотий витязь" в Югославії. Завідував кафедрою кінорежисури в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Фільм Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу" був обраний для показу на Берлінському міжнародному кінофестивалі 2003 р. Член ВО "Свобода".

  До 80-ти річчя від дня народження класика українського поетичного кіно Юрія Іллєнка у бібліотеці відбувся кінопоказ фільму «Вечір на передодні Івана Купала».

 Внесок Юрія Іллєнка в розвиток і розбудову українського кінематографа ХХ століття важко переоцінити: режисерська, операторська, сценарна діяльність, пошуки в царині кінотеорії, робота щодо організації української кіносправи.

   На парламентських виборах 2006 та 2007 року Юрій Іллєнко балотувався у народні депутати України, входячи під другим номером у список націоналістичної політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Під час передвиборчих кампаній Іллєнко
подорожував Україною, агітуючи виборців за ВО «Свобода» та поширюючи національну ідею.

   Помер Юрій Іллєнко 15 червня 2010 року у селищі Прохорівка на Черкащині.Він тривалий час хворів на невиліковну хворобу.